16 Jan, 2022
Андрій

Спокійний та стриманий, старанний та відповідальний, не по роках розсудливий та серйозний. Саме таким ми бачимо нашого дев’ятирічного Андрійка. Приїхав хлопчик до нас разом з молодшою сестричкою Алесею майже рік тому. І хоч часу пройшло уже немало, та віру в те, що мама от-от їх забере Андрійко не втратив. Хоч і з сумом та острахом згадує про своє минуле життя: про те, як спав з мамою та сестричкою на вузькому ліжечку, як на табуретці робив уроки, як смажив яєчню для себе і сестри, коли мами довго не було, як воював зі щурами… Було, звичайно, і добре. Але цього доброго було вкрай замало, щоб залишити дітей з мамою. А ще була велика надія на тата, яку, нажаль, тато не виправдав і здався першим, зникнувши з життя сина. А мама ніби змогла зібратись з силами і думками і йде по шляху повернення дітей. Так, наші вихованці вкрай рідко повертаються в рідну родину і саме тому ми дуже хочемо щоб це возз’єднання таки відбулось. Ми з великою радістю відпустимо дітей додому.