
Загроза балістичних ракет і БПЛА. Зима. Холод. Відсутність світла. Повітряна тривога знову змінює плани й ритм дня. А ми з нашою прекрасною художницею Тетяною сидимо в бомбосховищі й малюємо. Просто тут і зараз. На колінах, при штучному світлі, між тривогами й повідомленнями в телефоні. Малюємо, бо це те, що тримає. Те, що не дає зупинитися. Те, що нагадує: ми живі.
У таких моментах особливо гостро відчуваєш цінність простих речей — тиші між сиренами, можливості бути поруч, робити щось творче навіть у найменш пристосованих умовах. Мистецтво стає не втечею від реальності, а способом її пережити.
Попри все, життя триває.
Воно знаходить собі місце навіть у бомбосховищах — у фарбах, лініях, розмовах і теплі людської присутності. Щиро дякуємо нашим Захисникам і Захисницям за службу, за можливість жити, творити й триматися.
