
Це була не просто поїздка. Це — великий шанс на нормальне дитинство, хоча б на кілька тижнів.
Це можливість для дітей вперше побачити Карпати — справжні, величні, живі; пройти стежками до водоспадів і набирати повні легені чистого повітря; купатися в річці та засмагати на сонці, брати участь у спортивних змаганнях, творчих майстерках, співах біля вогнища; завести нових друзів, навчитися командної гри, слухати й довіряти; а головне — спати спокійно. Без сирен. Без обстрілів. Без укриттів.
Для багатьох — це перший такий досвід. Перший табір. Перший самостійний ранок без вихователя поруч. Перше «я можу сам».
Але ми знаємо: з цього починається щось дуже важливе — віра у себе й відчуття, що світ може бути добрим.
А поки наші дітки відпочивали у таборі на Закарпатті, маленький Артемка, який не зміг поїхати через вікові обмеження, теж насолоджувався літом. Він провів час на Переяславщині, у селі, де відкривав для себе зовсім інше, просте й цікаве життя: знайомився з домашніми тваринами, допомагав збирати врожай, куштув найекологічніші продукти просто з городу, і смакував справжні домашні страви, які гріють не тільки шлунок, а й серце. Свіже повітря, багато простору, неспішні дні та нові відкриття — саме такий відпочинок вийшов у нашого Артемки.
Дякуємо всім, хто допоміг зробити цю поїздку можливою — від збору валіз до узгодження документів, від пошуку необхідних речей до слів підтримки перед від’їздом.