Оксана Скляр, заступник директора Центру допомоги дітям «Місто щасливих дітей» відповідає на важливі питання.

“Бажання дитини потрапити у сім’ю залежить від багатьох факторів. Перше і найголовніше – це прийняття дитиною того факту, що її рідних батьків позбавили батьківських прав, розуміння та усвідомлення дитиною власної соціальної ситуації. Дитина чітко повинна розуміти, що трапилося з її батьками, чому вони не можуть її виховувати, яку роль вони виконуватимуть у подальшому житті дитини.

Якщо дитина емоційно пережила розрив з біологічними батьками, а для кожної дитини це дійсно трагедія, тоді ми можемо говорити про те, що така дитина з часом, зможе прийняти у своє серце нових людей.

Наступним фактором є те, чи сформований в уявленнях дитини позитивний образ майбутньої сім’ї і сімейних взаємостосунків. Зазвичай, діти, батьків яких позбавили батьківських прав, мають викривлене уявлення про те, що таке сім’я, які функції в ній виконують батьки, а які діти, як в сім’ї взаємодіють її члени, які в них є права та обов’язки по відношенню один до одного. Тільки тоді, коли дитина розуміє що таке сім’я та яке там її місце, вона готова включитися у нові стосунки. Одним з важливих критеріїв готовності дитини до влаштування у сімейні форми виховання, це стабільність її психоемоційного стану, як дитина себе почуває, як поводить, чи вміє висловлювати свої почуття та думки, чи може довіряти іншим. Якщо дитина знаходиться у відносному стабільному стані, то можна стверджувати що вона здатна до побудови нових стосунків з дорослими, готова їм довіритися та прийняти у своє серце.

Перед зустріччю потенційних батьків і дітей працює велика кількість спеціалістів які проводять взаємодобір, готують батьків до зустрічі з дитиною, і з великою ймовірністю можуть передбачити розвиток ситуації та стосунків дитини з дорослим. У нашому досвіді не було ситуацій, коли діти не хотіли йти в нову сім’ю, оскільки ми визначаємо рівень готовності дитини до влаштування у сімейну форму, визначаємо чи саме ці потенційні батьки зможуть задовольнити потреби саме цієї дитини, чи є у них спільні інтереси, чи схожий у них життєвий ритм і т.п. Це ніби пазли, які мають зійтися і у творити одну спільну картинку.

Звичайно, кожна дитина має право на виховання у сім’ї, і ми намагаємося забезпечити це право. Поруч з цим ми маємо захищати інтересів дитини, і забезпечити їй виховання у такій сім’ї, яка їй найбільше підходить.”